Значення психічних травм, екзогенних та ендогенних факторів для виникнення психозу. Етапи розвитку маніакально-депресивного психозу Клінічна картина психічних захворювань залежить в основному від функціональних і динамічних порушень вищої нервової діяльності. Розрізняють: екзогенні та ендогенні причини психічних захворювань. Всякі шкідливі фактори, що уражають мозок і нервову систему з зовнішнього середовища – називаються екзогенними, а реакції нервової системи і мозку на ці шкідливі фактори екзогенними реакціями. Гострі психози виникають часто під час інфекційних захворювань: гострі інфекційні захворювання: червоний тиф, крупозна пневмонія, рожисте запалення і інші, при яких бактеріальні токсини, утруюючи весь організм, поражають і центральну нервову систему. Інфекційні захворювання: хвороби нирок злоякісна пухлина, при яких проходить самоотруєння організму. Всі ті захворювання. Які виникають внаслідок попадання в організм отрути (професіональні або медикаментозні отруєння). Однією з екзогенних факторів виникнення хвороби являється психотравма. Проте, психотравма не завжди дає психічні захворювання. Залежно від типу нервової системи. Психотравма – повід до шизофренії, психозу, неврозу. Для розвитку хвороби має значення несподіваність, тривалість і тяжкість психотравми. Має значення і стан хворого в момент переживання: у період клімаксу, або тяжкого соматичного захворювання; при виснаженні нервової системи психози виникають частіше. Основним признаком всіх екзогенних реакцій є потьмарення свідомості. Для розвитку психозу мають значення ендогенні фактори (спадковість, періодичне порушення обміну речовин, особливо вуглеводного, жирового, що приводить до порушення вищої нервової діяльності. Маніакально-депресивний, або циркулярний психоз характеризується настанням хворобливих приступів то у вигляді маніакального, то у вигляді депресивного стану. Іноді один стан змінюється іншим, нібито циклічно (циркулярний), або у хворого протягом усього періоду захворювання лише депресивні або лише маніакальні стани. Між періодичними фазами хвороби, які закінчилися, спостерігаються світлі проміжки, коли у хворих повністю відновлюється працездатність і вони повертаються до колишньої діяльності, бо ніяких паталогічних змін у головному мозку при цьому захворюванні немає, на відміну від тяжких органічних процесів при шизофренії. Найчастіше психоз починається у молодому, юнацькому віці. Клініка. У манікальній фазі у хворого спостерігається піднесений настрій, ейфорія, прискорення бігу думок, відповідно до швидкості думок, хворий голосно, не вмовкаючи, говорить, співає, складає вірші. Він надзвичайно рухливий, не може висидіти на місці, весь час старається чимось зайнятися, стає набридливим, у все втручається, виявляє спостережливість і відмічає всі неполадки у навколишньому. Такий стан триває вдень і вночі. Хворий спить 2-4 год. на добу, або взагалі не спить. Часто хворий не зовсім критично оцінює свій стан і висловлює думки про свої надмірні можливості, здібності (маячні думки величності), виняткової краси. У жепресивній фазі стан хворого протилежний маніакальноу: Настрій пригнічений,хворий відчуває болісну тугу. Не бачить ні вчому виходу, уперто намагається заподіяти собі смерть. На ніг заспокоєння не настає. Хворий не може заснути. Мислення повільне, в наслідок відповідає на запитання із затримкою, коротко. Хворий весь час у пригніченій позі із страдницьким виразом лиця, з похиленою головою, або весь час лежить. Рухи загальмовані, хворий не може встати, одягнутися, умитися, самостійно поїсти. Пригнічений настрій відповідає думкам про якусь свою винність (самообвинувачення). Хворі вважають себе не вартими уваги, відмовляються від їди. У цій фазі у хворого самотинно відмічаються значні порушення: сухість шкіри, підвищення кров’яного тиску, зменшення апетиту, ослаблення скоротливої діяльності кишечника, внаслідок чого настають стійкі запори, хворий втрачає у вазі. Такі самі зміни, але в меншій мірі, спостерігаються і в ма...